Вахтовий метод роботи

Вахтовий метод роботи застосовується, коли підприємство внаслідок специфіки господарської діяльності організовує свої виробничі об’єкти (ділянки) у значному віддаленні від місця перебування підприємства або при недоцільності виконання робіт звичайними методами. Інколи вахтовий метод роботи може використовуватися для скорочення термінів будівництва об’єктів виробничого та соціального призначення в необжитих і віддалених районах та в районах із високими темпами робіт, якщо цей район не забезпечений відповідними трудовими ресурсами. Трудовим законодавством України затверджено перелік галузей, де можливе застосування такої специфічної організації праці…

Основним документом, який на сьогодні регламентує порядок організації роботи за вахтовим методом, є спільна постанова Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях, Секретаріату ВЦРПС і Міністерства охорони здоров’я СРСР «Про затвердження Основних положень про вахтовий метод організації робіт» від 31 грудня 1987 р. № 794/33-82 (далі — Постанова № 794/33-82). Можливість її застосування на території України врегульована постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 р. № 1545-ХІІ.

Іншими правовими актами, які регулюють питання організації вахтового методу роботи, є, зокрема:
наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Положення про вахтовий метод служби (роботи) органів і підрозділів внутрішніх справ України в зоні відчуження й зоні безумовного (обов’язкового) відселення Чорнобильської АЕС» від 21 грудня 2000 р. № 920;
наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи «Про затвердження Тимчасового положення про вахтовий метод організації робіт на підприємствах Міністерства України» від 20 травня 1999 р. № 147.

Постановою № 794/33-82 визначено, що вахтовий метод роботи застосовується, коли підприємство внаслідок специфіки господарської діяльності організовує свої виробничі об’єкти (ділянки) у значному віддаленні від місця перебування підприємства об’єднання чи організації або при недоцільності виконання робіт звичайними методами. Інколи вахтовий метод роботи може використовуватися для скорочення термінів будівництва об’єктів виробничого та соціального призначення в необжитих і віддалених районах та в районах із високими темпами робіт, якщо цей район не забезпечений відповідними трудовими ресурсами. При цьому керівникам будівельно-монтажних підприємств і прирівняних до них організацій дозволяється в межах коштів, визначених договірною ціною або кошторисною документацією, організовувати, якщо це економічно доцільно, виконання робіт вахтовим методом у випадках, коли на поїздку від місця розташування організації до місця роботи і назад працівникам потрібно щодня витрачати понад три години (абзац шостий пункту 1.4 додатка 1 до Постанови № 794/33-82).

Згідно із Загальними положеннями додатка 1 до Постанови № 794/33-82, вахтовий метод роботи — особлива форма організації робіт, заснована на використанні трудових ресурсів поза місцем їхнього постійного проживання, коли не може бути забезпечене щоденне повернення працівників до місця постійного проживання або якщо працівники витрачають понад три години на день для того, щоб дістатися на роботу і з роботи.

Слід чітко розрізняти вахтовий метод роботи та несення вахтової служби, наприклад, працівниками органів внутрішніх справ або працівниками флоту рибної чи іншої промисловості, оскільки у цих випадках працівники також можуть працювати поза місцем їхнього постійного проживання, але в цих випадках застосовується окремий порядок організації роботи, визначений вимогами відповідних статутів чи окремих правових актів, а не вимогами Постанови № 794/33-82.

Сфера застосування вахтового методу роботи

Враховуючи специфіку організації вахтового методу роботи та вимог трудового законодавства України щодо порядку організації належних умов праці, нормативно-правовими документами затверджено перелік галузей, де можливе застосування такої специфічної організації праці. Зокрема, додаток 2 до Постанови № 794/33-82 містить перелік підприємств, організацій та об’єктів, на яких може застосовуватися вахтовий метод організації робіт (далі — Перелік). Серед них:
підприємства й організації нафтової промисловості;
підприємства й організації газової промисловості;
підприємства й організації лісової промисловості й лісового господарства;
підприємства й організації геологорозвідки;
підприємства й організації залізничного транспорту;
будівельно-монтажні трести і прирівняні до них організації, зокрема сучасні будівельно-монтажні компанії;
окремі об’єкти радіозв’язку цивільної авіації;
підприємства й організації із розробки родовищ кольорових, дорогоцінних металів і алмазів;
підприємства й організації трубопровідного транспорту;
підприємства й організації торгівлі та громадського харчування, зв’язку, транспорту, закладів охорони здоров’я й інші, на які покладено обслуговування колективів, що працюють вахтовим методом;
організації, безпосередньо зайняті на будівництві і реконструкції автомобільних доріг;
підприємства й організації з будівництва торфопідприємств і видобутку торфу.

Якщо підприємство певної галузі, на якому запроваджуватиметься вахтовий метод роботи, не міститься в Переліку і щодо цієї галузі нема затверджених нормативно-правових актів України, можна застосувати аналогію закону відповідно до статті 8 Цивільного кодексу за умови, що це не суперечить вимогам трудового законодавства.

Підстави вахтового методу робіт

У разі якщо на підприємстві визнається економічно доцільним застосовувати вахтовий метод роботи, видається наказ (додаток), яким визначаються основні умови організації робіт, порядок фінансування та затверджується положення про вахтовий метод організації роботи на підприємстві. У положенні визначається таке:
загальні положення;
організація роботи персоналу;
режим праці та відпочинку, облік робочого часу;
оплата праці, днів тимчасової непрацездатності та компенсації;
соціально-побутове забезпечення;
організація медичної допомоги;
порядок надання гарантій та компенсацій, передбачених чинним законодавством України;
у разі організації вахтових селищ визначається порядок їх організації.

Після видання наказу про запровадження вахтового методу роботи і затвердження відповідного положення кадровий підрозділ підприємства готує або ініціює внесення відповідних змін до внутрішніх документів підприємства, які визначають графіки вахтової роботи, порядок праці та відпочинку, надання відпусток, пільг та компенсацій, норм укомплектування вахтової зміни тощо.

Комплектування вахтового змінного персоналу

Добирати персонал, який працюватиме за вахтовим методом, можна лише за умов:
особистої згоди працівника;
відсутності у працівника медичних протипоказань до виконання робіт зазначеним методом.

При прийнятті працівника на роботу керівникові кадрового підрозділу необхідно знати, що до робіт, виконуваних вахтовим методом, відповідно до статей 174, 176, 192 КЗпП, не можуть залучатися працівники, котрі не досягли 18 років, вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда.

Оформлення працівника проводиться відповідним наказом, а в графі 3 трудової книжки вказується, що робота виконується вахтовим методом.

Під час прийняття працівникові, відповідно до статті 29 КЗпП, під розписку роз’яснюють права і обов’язки, ознайомлюють його з правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором та внутрішніми наказами щодо регламенту роботи працівників. Йому повідомляють про умови праці, наявність на робочому місці, де він працюватиме, небезпечних чи шкідливих факторів, які ще не усунуто, і можливі наслідки їх впливу на здоров’я, про пільги та компенсації.

Якщо до виконання робіт вахтовим методом залучаються працівники підприємства, тобто змінюватимуться істотні умови їх праці, таких працівників слід письмово, під розпис, попередити про такі зміни не пізніше ніж за два місяці.

Працівники, які працюватимуть за вахтовим методом, підлягають попередньому і періодичним медичним оглядам.

Після укомплектування вахтових змін адміністрація підприємства встановлює пункт і час зборів працівників. Проїзд працівників від місця їхнього постійного проживання до пункту збору і місця роботи (об’єкта, ділянки) й назад оплачується підприємством.

Оплата праці

Оплата праці при організації роботи за вахтовим методом провадиться:
робітникам-відрядникам — за обсяги виконаних робіт за затвердженими комплексними та іншими чинними нормами та розцінками;
робітникам-погодинникам — за фактично відпрацьований час у годинах з розрахунку встановлених тарифних ставок та присвоєних розрядів;
працівникам, яким встановлено посадовий оклад, — за фактично відпрацьований час у годинах з розрахунку встановлених місячних окладів.

Преміювання працівників здійснюється відповідно до чинного на підприємстві положення про преміювання. При цьому премія нараховується на заробітну плату без урахування оплати днів міжвахтового відпочинку.

Особам, які працюють за вахтовим методом, за кожен день роботи, окрім виплати основної заробітної плати, виплачується надбавка за вахтовий метод роботи. Порядок виплати та граничного розміру надбавки визначається у колективному договорі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» від 31 березня 1999 р. № 490 і не може перевищувати розміру добових, що виплачуються працівникам при службових відрядженнях у межах України (затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» від 23 квітня 1999 р. № 663). При цьому інші види компенсацій додатково не виплачуються.

Якщо чергова зміна вахтового персоналу не прибула у призначений час або в інших виняткових випадках, передбачених статтею 62 КЗпП, власник або уповноважений ним орган, який здійснює роботи вахтовим методом, за згодою профспілкового комітету і працівника може продовжити вахту. У цьому разі час продовження тривалості вахти вважається надурочним з обмеженнями, визначеними статтею 65 КЗпП, й оплачується у подвійному розмірі згідно зі статтею 106 КЗпП.

Надбавка за вахтовий метод роботи при підрахунку середнього заробітку не враховується і не обкладається податком.

Дні відпочинку (відгули) у зв’язку з роботою в надурочний час в обліковому періоді в межах графіка роботи на вахті оплачуються в розмірі тарифної ставки, окладу, одержуваних працівниками до дня настання відпочинку (відгулу), з розрахунку за повний робочий день. Витрати, пов’язані з виплатою надбавки за вахтовий метод роботи й оплатою за час перебування й затримки в дорозі, здійснюються в межах кошторисів і витрат на провадження робіт і послуг.

Середній заробіток для оплати за дні щорічної відпустки обчислюється у встановленому порядку з урахуванням днів відгулів, наданих в обліковому періоді.

У разі якщо працівнику надаються оплачувані відгули, а також виплачується компенсація за відгули при звільненні, оплата за дні відгулів враховується при обчисленні середньомісячного заробітку.

При оплаті по середньому заробітку працівників з підсумованим обліком робочого часу визначається середній заробіток за годину. Для цього заробіток за весь час, фактично відпрацьований за останніх два місяці, ділиться на кількість годин. Оплаті підлягає кількість робочих годин, відпрацьованих працівником, що припадають за розкладом (графіком) роботи на проміжок часу, який повинен бути оплачений.

Зазначений порядок підрахунку застосовується в разі збереження середнього заробітку, коли його обчислення провадиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 р. № 100.

Режим праці та відпочинку

При організації робіт вахтовим методом слід пам’ятати, що тривалість вахти не може перевищувати одного місяця. У виняткових випадках на окремих об’єктах або при виконанні окремих робіт з дозволу керівництва підприємства або органу управління вищого підпорядкування та відповідної профспілки тривалість вахти може бути збільшена до двох місяців. У період міжвахтового відпочинку проживання вахтового (змінного) персоналу у вахтових селищах забороняється.

Облік робочого часу встановлюється відповідно до статті 61 КЗпП — підсумований за місяць, за квартал чи інший, більш тривалий період, але не більше ніж за рік. Обліковий період охоплює весь робочий час, час у дорозі від місця розташування підприємства або від пункту збору до місця роботи й назад і час відпочинку, що припадає на цей календарний проміжок часу. При цьому тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормальної кількості робочих годин, встановлених законодавством.

Підприємство забезпечує ведення спеціального обліку робочого часу і часу відпочинку на кожного працівника по місяцях з підсумуванням суми за весь обліковий період на основі табеля обліку робочого часу. Його веде працівник, який керує відповідною ділянкою роботи, і, зі своїм підписом, щомісяця подає до бухгалтерії підприємства.

Робочий час і час відпочинку в межах облікового періоду регламентується графіком роботи на вахті, який затверджується адміністрацією підприємства за узгодженням з відповідним профспілковим комітетом, як правило, на рік. Цей графік доводиться до відома працівників не пізніше ніж за один місяць до введення його в дію. У графіках також передбачаються дні, необхідні для проїзду працівників на вахту і назад. Дні перебування в дорозі до місця роботи й назад у норму робочого часу не включаються і можуть припадати на дні міжвахтового відпочинку.

Тривалість щоденної роботи (зміни) не повинна перевищувати 12 год. Робота понад тривалість зміни, визначеної графіком, допускається у випадках, передбачених статтею 62 КЗпП, та в разі неприбуття чергової зміни вахтового персоналу протягом трьох днів. Така робота вважається надурочною й оплачується згідно зі статтею 106 КЗпП.

Тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку працівників з урахуванням обідніх перерв може бути зменшена до 12 год. Невикористаний час щоденного (міжзмінного) відпочинку, а також дні щотижневого відпочинку підсумовуються і надаються як додаткові вільні від роботи дні (дні міжвахтового відпочинку) протягом облікового періоду. Кількість днів щотижневого відпочинку в поточному місяці має бути не меншою за кількість повних тижнів цього місяця. Дні щотижневого відпочинку можуть припадати на будь-які дні тижня.

У разі звільнення працівника до закінчення облікового періоду дата звільнення за його згодою може вказуватися з урахуванням днів міжвахтового відпочинку, надання якого передбачено відповідно до вимог трудового законодавства.

Власник або уповноважений ним орган за згодою профспілкового комітету може встановити для майстрів, начальників дільниць і змін, а також для іншого персоналу, який безпосередньо здійснює керівництво на об’єкті (ділянці), такий самий режим праці та відпочинку, як і для основного персоналу. Режим праці та відпочинку працівників, зайнятих обслуговуванням мешканців вахтових селищ, встановлюється з урахуванням специфіки виробництва.

Щорічні основна та додаткова відпустки працівникам, зайнятим на роботах вахтовим методом, надаються відповідно до професій, галузі та специфіки виконання роботи, але конкретна тривалість визначається згідно зі статтями 75, 76 КЗпП і статтями 6, 7, 8 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими й важкими умовами праці та за особливий характер праці» від 17 листопада 1997 р. № 1290.

Якщо закінчення щорічної відпустки працівника припадає на дні міжвахтового відпочинку колективу, в якому він працює, то працівникові до початку вахти надається інша робота на підприємстві з відповідною оплатою або працівник переводиться в іншу зміну вахти. За згодою сторін може бути вирішене питання про надання цьому працівникові відпустки без збереження заробітної плати згідно з колективним договором. Останнім встановлюється і порядок оплати праці та порядок надання пільг і компенсацій працівникам.

До стажу, що дає право на щорічну основну і додаткові відпустки, включаються дні відпочинку (відгули). Якщо закінчення щорічної відпустки працівника припадає на дні міжвахтового відпочинку колективу, в якому він працює, то працівникові до початку вахти надається інша робота на підприємстві з оплатою праці в порядку, передбаченому статтею 107 КЗпП, або працівник переводиться в іншу зміну вахти. За згодою сторін може бути вирішене питання про надання цьому працівникові відпустки без збереження заробітної плати.

Гарантії та компенсації

Працівникам, які виконують роботи за вахтовим методом, безкоштовно видається, згідно з чинними Типовими нормами, спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту, а ті, хто працює в зоні відчуження, додатково забезпечуються безкоштовним триразовим лікувально-профілактичним харчуванням, іншими пільгами та компенсаціями, встановленими чинним законодавством.

Профспілковий комітет і адміністрація підприємства, об’єднання, організації, установи можуть за згодою трудового колективу вирішувати питання про першочергове надання путівок на санаторно-курортне лікування, відпочинок і туризм працівникам, які працюють за вахтовим методом.

Допомога по державному соціальному страхуванню здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р. № 2240-ІІІ, Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р. № 1533-ІІІ та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. № 1105-ХІV.

У разі тимчасової втрати працездатності працівникові, який виконує роботу вахтовим методом, у період наданого йому відпочинку (відгулу) допомога за дні непрацездатності, що збіглися з днями відпочинку, не видається. Якщо тимчасова непрацездатність триває і після закінчення терміну відпочинку, допомога видається з дня, з якого працівник повинен приступити до роботи. При цьому допомога виплачується за робочий час, пропущений внаслідок непрацездатності, за графіком, складеним у межах установленої законодавством норми робочого часу.

Окрім соціального страхування працівників, підприємство в обов’язковому порядку вирішує з органами охорони здоров’я за місцем розташування підприємства питання про прикріплення працівників до лікувально-профілактичних установ (медико-санітарних частин або територіальних поліклінік) для їхнього медичного забезпечення і для проведення медичних оглядів. Підприємство забезпечує і несе відповідальність за своєчасну й організовану явку працівників на огляди й обстеження відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок» від 23 травня 2001 р. № 559, наказу Міністерства охорони здоров’я України «Щодо організації обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення й може призвести до поширення інфекційних хвороб» від 23 липня 2002 р. № 280.

Пенсійне забезпечення

Чинне законодавство України, яке регулює надання пільгових пенсій, оминуло увагою роботу за вахтовим методом, хоча все ж існують підстави для отримання пільгової пенсії тими працівниками, які працюють за вахтовим методом. Варто теж зазначити, що майже всі виробництва та роботи, що включені до Переліку підприємств, на яких застосовується вахтовий метод роботи, внесені до Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених відповідною постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36. Таким чином, це дає право працівникам, професії і посади яких внесено до списків, отримати пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. № 1788-ХІІ.

Статья предоставлена нашему порталу
редакцией журнала «Справочник кадровика»