Дорога економія: 5 побічних ефектів недостатньої зарплати

Заробітна плата в будь-якій компанії – питання слизьке, складне та секретне. Оскільки більшість фірм не готові відкривати завісу комерційної таємниці в питанні «Хто скільки отримує і чому?», багато співробітників в душі впевнені – їм недоплачують або їх працю оплачують несправедливо.

Працівники, які не знають точно, чому і як кому платять, схильні переоцінювати й переосмислювати свій вплив на бізнес-процеси та прибутковість компанії. І, як наслідок, вважати, що їх зарплата несправедлива.

1. Працюють менше

Якщо можна безкарно запізнитися, співробітники неодмінно так і вчинять. І підуть раніше, якщо ніхто не контролює робочий час. Такі люди болісно довго п'ють чай або каву, теревенять з колегами біля кулера, обідають годинами. Якщо у них є справа поза офісом, вони спокійно покурять до і після або насолодяться чашкою кави на вулиці. Працювати передбачені 40 годин на тиждень за несправедливу зарплату співробітники, яким недоплачують, вважають несправедливим, тому вкорочують тривалість робочого часу на свій розсуд.

2. Працюють гірше

«Нема чого викладатися на всі 100% за такі копійки», – впевнені вони. Тому документи оформляються в стилі «відчепіться», колегам на запити відповідають тільки після двох нагадувань або одного скандалу, зі справ намагаються зробити тільки термінове або страшенно важливе. І на рівні мінімальної якості, щоб не було скандалів і претензій. Такі продавці, наприклад, тільки відповідають на твої запитання – причому суворо та коротко або втомлено-капризно. Якщо проходити приміщенням, вони просто стоять в своєму кутку й проводжають вас очима.

3. Завжди незадоволені

Другий пункт суміщений з третім – раз нічого хорошого в своїй роботі «несправедлівці» не бачать, свій негатив вони переносять на колег або клієнтів. Закочування очей і тяжке зітхання у відповідь на стандартне запитання «Як справи?» – ось ознака того, що перед вами може бути «несправедливець». Звичайно, якщо такий токсичний колега починає вносити душевний розбрат в своє і суміжне життя підрозділу, нічого доброго в цьому немає. Але коли він своє невдоволення вихлюпує на голови клієнтів і партнерів – це зовсім погано. Вони будь-який невеликий факт супроводжують такою кількістю домислів, перекручувань, а потім і скарг, збурень, страждань і інших негативних емоцій, що роздмухують з мухи слона.

4. Легкі на руку

У сенсі – можуть легко забрати щось із майна компанії, навіть не рахуаючи це крадіжкою. Найпопулярнішим є винесення легких невеликих предметів – канцелярія, чай-кава, рекламна продукція, пробники, сувеніри, частування та подарунки для або від клієнтів, іноді туалетний папір та інші господарські товари. При цьому не беруть у колег, це принципово важливо, беруть тільки «хазяйське», «панське» – і те, що погано лежить і мало піддається рахунку (наприклад, пакетики чаю, папір для записів і інші витратні матеріали). При цьому вони часто навіть впевнені в своїй правоті й не вважають себе злодіями та шахраями. Хоча іноді їх складно дорікнути в непослідовності – наприклад, якщо до того їх роботодавець в односторонньому порядку зрізав бонус або вкотив штраф за свій поганий настрій.

5. Легко продаються

І до конкурентів раді втекти, і секрети, паролі, бази, знижки для «віпів», пропозиції на тендери та інші важливі бізнесові новини здадуть легко й без докорів сумління якщо новий роботодавець виявився нічим не кращий, ніж старий, можуть спробувати з чесними очима повернутися, але вже на більш вигідних для них умовах. Або працевлаштуватися в іншого конкурента, принісши вже дві бази клієнтів, наприклад, або напрацювання останніх проектів.

Багато співробітників чудово обізнані про стан ринку праці та прибутковості компанії. Вони розуміють, скільки реально їм можуть платити, проте завжди порівнюють себе з колегами й часто почуваються обділеними. Якщо ж даних мало, вони починають домислювати, причому, як правило, в бік негативу. І розсьорбувати наслідки необережного мовчання доведеться іноді болісно та несподівано.

Тому, якщо в компанії зарплата формується за принципом «розумно та справедливо», приховувати нічого. А якщо до цих двох факторів додаються ще й визнання, повага, відкритість, можливість росту та розвитку – тоді робота стає не просто місцем заробляння грошей. Парадокс в тому, що справедливість оплати праці – скоріше філософський критерій, ніж математична функція. Працювати з ним без емоцій – неефективно. Чим менше позитивних емоцій в цю комунікацію вкладає роботодавець, тим більше сухої логіки як заступника значущості процесу привертає – тим дорожче, по факту, платить.

Ще один факт – найщасливіші та захоплені співробітники працюють не заради грошей. Їхнє завдання полягає в тому, щоб вони усвідомили свою значимість і цінність для компанії. А без визнання їх справедливої цінності (в тому числі і в оплаті праці) – це просто шлях в глухий кут і марна трата часу та грошей.

https://hrliga.com/

За матеріалами hitjob.com.ua