В Україні бідняків менше, ніж у Франції: де проходить межа бідності

Всесвітній банк вважає бідними людей, які живуть менше, ніж на 1,9 долара в день за паритетом купівельної спроможності (ПКС). Це показник для найбідніших країн. Для країн з доходами нижче середніх – 3,2 дол., з високим достатком – 5,5 доларів за ПКС.

Оскільки вартість життя скрізь різна, то використовують паритет купівельної спроможності. Він показує співвідношення вартості однакового набору товарів і послуг в різних країнах. Тому ні 1,9 дол. ні 5,5 дол., не можна переводити за офіційним курсом.

Наприклад, паритет купівельної спроможності гривні становить 7,8. Це означає, що на 100 дол. в США можна купити приблизно стільки ж, скільки в Україні на 780 грн.

Ще бідність вимірюють щодо стандартів споживання, прийнятих в суспільстві. Людина, у якої немає доступу до звичного в оточенні набору благ і послуг, – бідняк. Тобто, злидні визначаються не тільки доходом або низьким споживанням товарів і послуг першої необхідності, але й низькоякісним харчуванням, недоступністю освіти та охорони здоров'я, відсутністю житлових умов тощо.

«У світі Україна далеко не країна бідняків»

Доходи українців нижчі за середні. Тому бідність для України повинна була б вважатися за показником 3,2 дол. в день. Але Всесвітній банк в своїх звітах розраховує бідність в Україні, виходячи з 5,5 дол. на день.

«Якщо брати цей показник, то за даними на 2017 рік, в Україні 4,9% бідняків. Оціночний показник на цей рік – 4%. А якщо брати 1,9 долара, тоді у нас бідного населення 0,1%. Це дуже мало. За цим показником у нас ситуація набагато краща, ніж в інших країнах, з якими ми в одній групі доходів, якщо брати ВВП або валовий національний дохід на душу населення», – коментує Ольга Купець, консультант Світового банку, професор Київської Школи Економіки (КШЕ) і доцент кафедри економічної теорії НаУКМА.

Що в інших країнах? Менше 5,5 дол. за ПКС на людину в день живе 66% населення в Киргизстані, 50% – у Вірменії, 44% – в Грузії. У Молдові таких 16%, в Білорусі – 0,8%. Тоді як в Україні – 4%. Ще раз відзначимо, мова не про долари, які можна купити за обмінним курсом, враховується різниця в цінах і інфляція.

«У цих країнах набагато більше бідних, ніж в Україні, за винятком Білорусі. В західних країнах цей показник близький до нуля і його навіть не розраховують. А якщо взяти країни Африки, де бідність – витрати нижче 1,9 дол., то бідних в Гані 13%, Ліберії – 41%, Малаві – 70%, в Україні – 0,1%, в Грузії – 5%. тобто, якщо порівнювати, Україна – далеко не країна бідняків», – зазначає Ольга Купець.

Бідні серед своїх

На національному рівні в Україні вважають відносну бідність. Її визначають по медіані витрат. Якщо сім'я витрачає в місяць менше від 75% медіани, то вона бідна. Якщо простими словами, це працює так: є три домогосподарства – перше витрачає в місяць 7000 грн, друге – 9000 грн, а третє – 15000 грн. Тут медіана – 9000 грн – середнє число у вибірці. А бідною буде вважатися сім'я, яка витрачає в місяць менше ніж 75% (6750 грн) від 9000 грн.

Майже кожен четвертий в Україні по такому підходу вважається бідним.

«На 2018 рік медіана витрат в Україні становить 2620 гривень. Якщо витрати нижче за цю позначку – сім'я вважається бідною. Таких сімей в минулому році було 24,1%. Відносна бідність залежить від розподілу доходів у суспільстві. У кризові періоди нерівність зменшується. А в періоди економічного підйому, коли доходи зростають, рівень відносної бідності зростає», – пояснює Людмила Черенько, керівник якості життя населення Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України.

Другий критерій, який використовують в Україні, – фактичний прожитковий мінімум. Він відрізняється від того прожиткового мінімуму. Фактичний мінімум розраховується за реальними цінами ринку по кожній товарній групі. На сьогодні – це 3260 грн.

Доходи нижче цього рівня мають 26,7% українців, а витрати – 43,2%. Хоча ще в 2015 році ситуація була гіршою – більше половини українців не отримували доходу вище фактичного прожиткового мінімуму. За цим показником відстежують скачки бідності в кризові періоди. Зараз цей показник показує зменшення бідності в два рази – ми повернулися на рівень 2013-2014 років. А ось за відносним критерієм все стабільно – плюс-мінус один відсоток.

Рівень бідності в Україні менше, ніж у Франції

В ЄС вважають бідняками тих, хто отримує менше 60% від медіани доходів.

«Якщо вважати за європейськими методиками, то у нас рівень бідності 10,2%. Тобто, 10 українців мають стандарти життя гірше, ніж у інших 90. Це досить низький показник. Якщо порівнювати, це нижче, ніж у Франції, де 11- 12%. Це відносний критерій, і він демонструє, яка частина населення не відповідає стандартам даного суспільства. Зрозуміло, що стандарти України та Франції відрізняються», – зазначає Людмила Черенько.

Рівень бідності залежить від того, де провести межу. А грань найчастіше грошова. Монетарний підхід не відображає всіх можливостей і всіх обмежень. Не все можна отримати за гроші, та не все вимірюється в грошах. Країни Європи давно хочуть від цього відійти, тому і використовують немонетарний критерій.

Так, в Європі визначили дев'ять позицій: якщо три з них відсутні, люди вважаються бідними. Якщо відсутні чотири, то вкрай бідними.

У цей список входять:

• наявність телефону;

• наявність кольорового телевізора;

• наявність пральної машини;

• наявність автомобіля;

• грошей вистачає для відпочинку поза домом щонайменше тиждень в рік;

• грошей вистачає на страви з м'яса, риби через день;

• є можливість дозволити собі непередбачені, але необхідні витрати;

• грошей вистачає на підтримку досить теплою температури в своїх оселях;

• грошей в повній мірі вистачає на оплату орендних/іпотечних і комунальних платежів.

«За немонетарним критерієм ми не найгірші. У Європі ми поруч з Румунією, Словаччиною, Угорщиною. Найцікавіше, що за нами завжди є декілька країн нижче. Порівнювати з країнами на сході ми не можемо, оскільки вони не афішують свою статистику по загальноприйнятих критеріях. Якщо Білорусь дає показники за видатками нижче 5 доларів, то Росія і Казахстан не дають статистики», – пояснює Людмила Черенько.

Справа в тому, що за теперішніми уявленнями українців небідна людина може, як мінімум, оплатити найнеобхідніші медпослуги, які включають стоматологію, має заощадження дітям на освіту, може дозволити собі мінімальний відпочинок і так далі, відзначає Черенько.

Багато витрачаємо на їжу

Теоретично, чим бідніша країна, тим більше витрати на харчування. Українці 48% своїх доходів витрачають на їжу. Хоча до 2016 року цей показник доходив до 53%, говориться в звітах Держстату. Обидві цифри дуже великі. Середні витрати європейців на їжу становлять 12% від доходів. Наприклад, британці витрачають на їжу 10%, нідерландці – 10,6%, поляки – 17%, литовці – 27%.

Але якщо порівнювати з іншими країнами, то цей критерій для України не показовий.

«У нас багато витрат йде навіть у забезпечених верств населення, також висока калорійність добового харчування. Можливо, це ментальна особливість українців. За цим критерієм нашу країну порівнювати не варто. Частка домогосподарств в Україні, які витрачають на їжу більше 60% доходів, становить 26,7%. А частка домогосподарств, у яких залишається менше 10% після витрат на харчування і житло, – 7,6%», – каже Людмила Черенько.

«За всіма показниками у нас позитивна тенденція – стабільне скорочення рівня бідності. За абсолютними цифрами рівень бідності скорочується останні чотири роки. За суб'єктивними оцінками в 2014 році 17% українців заявляли про те, що доходів не вистачає на їжу. У 2018 частка таких людей зменшилася. Міжнародні організації відзначають, що скорочення бідності відбувається за рахунок макроекономічної стабілізації, збільшення реальних доходів і перерахувань заробітчан», – додає Ольга Купець.

https://www.minprom.ua/

За матеріалами hitjob.com.ua