Не все те мотивація, що «мотивацією» зветься

Якщо ви втомилися від статей на тему «Як працювати краще, встигати більше й усіх обійти», варто розбавити мотиваційний «сироп», яким заповнений Інтернет. До вашої уваги – три притчі про те, що з мотивацією не все так просто, і коментарі до них.

Притча 1. Про парубка, який затримувався на роботі

Одного дня пізно ввечері Президент застав у Білому Домі співробітника.

– Що ви тут робите?

– Я працюю, – відповів співробітник, сподіваючись, що його старанність відзначать.

– Ви звільнені, – сказав Президент.– Роботу треба виконувати в робочий час. Якщо Ви не справляєтеся, Ви некомпетентні.

Наступного дня Президент застав іншого співробітника, який затримався на роботі допізна.

– Ви звільнені, – сказав Президент. – Роботу треба виконувати в робочий час. Якщо Ви не впоралися, Вам не вистачає знань та навичок.

– Я зробив свою роботу, – відповів співробітник. – Зараз я виконую роботу колеги, якого ви звільнили вчора.

Головний герой цієї притчі – співробітник, якого звільнили вчора. Він ніколи не дізнається, що насправді непогано (як мінімум) виконував свою роботу, але не міг піти вчасно не тому, що був некомпетентним, а тому, що завдань було більше, ніж людина здатна виконати за робочий день. Чому завдань було надто багато – запитання до керівника. І це запитання краще поставити до того, як вас попросять піти через відсутність продуктивності.

Якщо ви не встигаєте виконувати завдання, це не завжди означає, що ви щось робите не так. Не поспішайте братися за підручники з тайм-менеджменту. Проаналізуйте причини і знайдіть слабку ланку. Якщо ви будете об'єктивними до себе, до керівника, до системи менеджменту в цілому – є шанс побудувати роботу так, щоб і результат був вражаючим, і не було потреби ночувати на роботі.

Притча 2. Про дохлого коня

Давня мудрість індіанського племені Дакота свідчить: «Якщо ви запідозрили, що кінь, на якому ви сидите, дохлий, краща стратегія – зістрибнути з нього».

Проте в бізнесі ми часто намагаємося застосовувати до «дохлого коня» різні стратегії:

Купуємо батіг, який б'є сильніше.

Змінюємо наїзників.

Кажемо: "Ми завжди скакали на коні саме так, і все було добре".

Створюємо комітет із вивчення коня.

Підвищуємо стандарти скачки на дохлих конях.

Організовуємо навчальний семінар із розвитку кінських навичок.

Змінюємо вимоги до коня, стверджуючи, що цей кінь – не дохлий.

Збираємо декілька дохлих коней в одну упряжку з метою підвищення швидкості.

Забезпечуємо додаткове фінансування з метою підвищення продуктивності коня.

Просуваємо дохлого коня на посаду керівника.

Іноді, пробачте, ми самі є дохлим конем. Немає сил, ентузіазму, робота видається безглуздою, але ми наполегливо вичавлюємо з себе залишки ресурсів, щоб у загальній таблиці результатів виглядати не гірше від інших, щоб не втратити обличчя і залишитися серед цінних співробітників. У такій ситуації можна прочитати безліч книг про мотивацію, й усі вони будуть марними, бо головне джерело мотивації всередині нас. З цієї ж причини співробітнику з синдромом «дохлого коня» додаткові бонуси не додатуть продуктивності. Репресивні методи, на зразок посилення контролю подіють, але ненадовго.

Оживіть коня: знайдіть роботу, яка викликає у вас позитивні вібрації (або хоча б не викликає негативних – для старту і такий варіант підійде). Згадайте, як це – ходити на роботу із задоволенням та з іще більшим задоволенням закінчувати робочий день.

Притча 3. Про робітників, які не хотіли напружуватися

На заводі Генрі Форд була бригада працівників, яка отримувала гроші… за відпочинок. Робітники відповідали за безперебійну роботу конвеєра. Коли конвеєр працював справно, робітники сиділи в кімнаті відпочинку. За цей час їм нараховували зарплату. Коли на конвеєрі щось ламалося, спалахувала червона лампочка, а лічильник, який нараховував гроші, зупинявся.

Робітники завжди виконували роботу швидко – їм хотілося скоріше повернутися в кімнату відпочинку. При цьому вони завжди виконували її якісно, щоб звести до мінімуму вірогідність поломки.

Цю притчу хочеться адресувати керівникам. Наскільки об'єктивно ви оцінюєте вклад своїх співробітників у загальну справу? Чи створюєте ви умови для продуктивної роботи, чи для її видимості? Надихаючи співробітників, ви орієнтуєте їх на результат – видимий, вимірний, корисний,чи на роботу до виснаження, дотримуючись переконання, що зарплату ви платите саме за докладені зусилля?

Завершити статтю хочеться популярним жартом із Інтернету:

Пам'ятайте: більше від усіх у колгоспі працював кінь, але головою так і не став.

Мотивуючи себе на продуктивну роботу, подумайте, для чого ви це робите, і яких результатів ви досягнете своїми зусиллями. Сам по собі великий обсяг роботи не гарантує нічого. Шукайте можливості не виснажливо працювати, а йти назустріч щастю, самореалізації, душевному балансу.

http://hrliga.com/

За матеріалами hitjob.com.ua